Через сфальсифіковані факти голови місцевих рад судитимуться з «Експресом»
У всьому світі мисливство давно перетворилося зі способу добування їжі на справжній чоловічий відпочинок, розвагу. Воно й не дивно, адже що може бути кращим від гарної компанії, свіжого повітря та адреналіну? Але в цивілізованих країнах полювання проводиться чітко відповідно до законодавства.
В Україні,навпаки, мисливці поділені на дві категорії: ті, що полюють законно, і браконьєри. Для останніх будь-які закони та моральні засади, неписані, вони стріляють все, що трапиться на їхньому шляху. Браконьєри користуються переважно незареєстрованою зброєю та виходять за дичиною в будь-яку пору року, незалежно від того, відкритий сезон полювання чи ні. Наслідком такої ситуації в Західній Україні, і в Старосамбірському районі зокрема, стало різке зменшення кількості дичини. В кінці 90-х – на початку 2000-х треба було мати велике щастя, щоб побачити оленя чи козулю в наших лісах. Останні два роки, щоправда, відзначилися збільшенням кількості звірів.
Інша проблема – дике вирубування карпатських лісів, відповідно, їх захаращення гілляччям, бо ж злодії не прибирають за собою. Пригадую, як друг, який повернувся з Польщі, розповідав, що тамтешні ліси швидше нагадують наші міські парки: всюди чистота, порядок. Олені спокійно пасуться на галявинах, і ніхто, на відміну від наших теренів, не вистрілює дичину, коли заманеться. По-перше, в європейців ментальність зовсім інша, по-друге, звірі там надійно захищені законом.
Логічно, що в Україні виникла потреба наведення елементарного порядку в мисливських угіддях. Досвід передачі їх в користування приватним фірмам чи громадським організаціям на певний термін випробуваний не лише за кордоном. Останні зобов’язуються проводити охорону тваринного світу та примножувати його чисельність. Для тих, хто не знає, додамо, що користувачам передаються не ліс, не поля, навіть не річки та озера, а тільки те, що бігає, літає та повзає, тобто сама фауна. Користувачі не мають ніякого права рубати дерева, самовільно надавати в оренду землю та без дозволу її постійного власника споруджувати на території угідь будь-які споруди. Навіть полювати на дичину, яку самі ж доглядають, вони повинні лише за наявності ліцензії. А щодо заборони мешканцям ходити по гриби та ягоди, заготовляти дрова – це вигадки самих браконьєрів.
Минулоріч понад півтора десятка сільських рад Старосамбірщини своїм рішенням передали в безоплатне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Вепр» та приватному підприємству «Екобескид» 40 тисяч гектарів мисливських угідь терміном на 49 років. З приводу цього серед районних політиків та громадськості одразу ж почали точитися палкі суперечки. Олії у вогонь підлив сумнозвісний випадок на Кіровоградщині, коли нардеп Лозинський, теж користувач угідь, виявився вбивцею. Але загрозлива ситуація з браконьєрством та повним хаосом у лісі змусила місцеві ради шукати шляхи для збереження фауни і таки надати дозволи на користування угіддями приватним структурам. Здавалося б, на цьому наразі можна було поставити крапку, але доволі несподівано дане питання випливло на зборах Асоціації місцевих рад «Ради Старосамбірщини», а приводом для цього стала нашуміла публікація в газеті «Експрес» під назвою «Соратники Лозинського», в якій автор – Світлана Мартинець – піддала сумніву законність передання в користування 40 тис. га мисливських угідь «Вепру» та «Екобескиду», а також кинула тінь на війтів та народних обранців.
Війти та держлісгосп переконані:звірів стало більше.
Більшість голів сільських рад, які надали дозволи на користування угіддями, розповідають, що за останній рік чисельність диких звірів значно зросла. Вони переконані, що це - заслуга ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид". Адже останні утримують штат єгерів, які мають все необхідне для охорони лісу від браконьєрів. Державний лісгосп, на плечах якого до цього лежала відповідальність за збереження та примноження фауни на переданих територіях, зовсім не має коштів на такі функції, а тварин взимку ще й підгодовувати треба.
Ще 15 січня 2008 року на загальних зборах Асоціації було створено товариство "Мисливсько-рибальський клуб Старосамбірщини" і рекомендовано місцевим радам передати угіддя їм у користування. Тоді, за словами голови райради Володимира Горбового, тими ж браконьєрами було свідомо спотворено суть ідеї створення цього товариства, як не прикро, в них на поводу пішли місцеві громади. От тому й постала потреба залучити в цю, ще незайняту, нішу ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид". Чи змінилося щось із приходом цих структур? Головний державний районний мисливствознавець Ярослав Волосянський розповів: "ДП "Старросамбірське ЛМГ", маючи в 2 рази більше площі мисливських угідь, вкладає в них у 4 рази менше грошей, аніж вищеназвані структури". Він примітив, що охорона їх від браконьєрів реально покращилася та на територіях ТзОВ "Вепр", яке працює інтенсивніше, поголів'я звіра значно зросло.
"Мисливські угіддя не можуть бути без господаря, - наголосив головний лісничий ДП "Старосамбірське ЛМГ" Володимир Цегенько. - Уявіть собі, що в районі спалахнула епідемія сказу. Не розумію, як тоді райдержадміністрація, і, зокрема, голова протиепізоотичної комісії Василь Борковський боротимуться з нею…". Очевидно, він мав на увазі необхідність присутності в такому випадку повноцінної єгерської служби, на яку держлісгосп коштів не має. Тому, за його словами, лісгосп звернувся до приватних підприємств із проханням зайнятися мисливським господарством. Єдиний, на його переконання, "мінус" їхньої діяльності в районі - це перешкоджання браконьєрам полювати будь-коли і будь-де. Щодо терміну користування, то, згідно із законодавством, мінімально для такого виду діяльності надається 15 років, бо вагомих результатів за два-три літа не досягнеш, причому площа угідь для ведення мисливського господарства не повинна становити менше 3000 га.
Присутні на зборах Асоціації сільські голови також позитивно відгукувалися про ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид". Головецький війт Михайло Катрич розповів, що керівництво другого заспонсорувало школярам подарунки на Миколая, обіцяло при потребі допомагати матеріально, а згодом - ще й організувати на території сільради розведення форелі, а це - нові робочі місця та надходження до бюджету. Єгерями в користувачів угіддями також працюють місцеві люди. Богдан Горба, війт Солянуватки, розповів, що представники "Вепру" запрошували його переконатися на власні очі, як вони ведуть спостереження за тваринами, готують їм корм. "Бродячих собак щораз стає менше, - сказав він. - Вовків та лисиць, які ледь не в село забігали, тепер також менше…". Цікаво, що всі присутні голови місцевих рад, зокрема терлівський сільський голова Михайло Рудавський, заперечили описані в "Експресі" факти вбивства людських псів та конфліктів єгерів з місцевими жителями. Один із них пожартував, що хто збирав гриби, той далі їх збирає, а хто крав ліс - також має можливість робити це. Поки що…Інформація - ніби висмоктана з пальця.
Не личить говорити про морально-етичні якості своїх колег, однак завжди пригадую слова свого наставника, заслуженого журналіста України професора Володимира Здоровеги: "Критика повинна бути, насамперед, обґрунтованою та конструктивною". Цим у публікації й не пахне. Не збираюся переказувати читачам її зміст (більшість із вас, певно, вже читали статтю), та наведені факти виглядають ніби висмоктаними з пальця. Голови сільрад, окрім одного - Михайла Середницького, розповіли, що журналісти "Експресу" взагалі не зустрічалися з ними, не брали ніяких коментарів. Ніхто не чув і про те, що десь єгері не пускають людей в ліс чи стріляють їхніх собак. Тисовицького голову Миколу Чигиса цікавило: як так сталося, що лісові угіддя передали приватним підприємцям без згоди їхньої сільради? На це Володимир Цегенько пояснив, що, згідно із законодавством, право передачі угідь має обласна рада за згодою постійних власників або користувачів. У даному випадку ліс - зі згоди лісгоспів.
Страшевицький сільський голова Микола Ляхович, оскільки теж фігурує в газеті, розповів, що телефонував в "Експрес”, та редактора, на жаль, на місці не було. Вдалося порозмовляти із його заступником. Пан Ляхович вимагав, аби видання офіційно спростувало подану недостовірну, за його словами, інформацію, або ж тоді доведеться війту звернутися до суду. Із розмови вийшло, що сільрада повинна звернутися з офіційним листом до газети, що остання й зробила.
Зв'язувався з редакцією й Володимир Стебельський зі Слохинь, сільрада яких взагалі не давала ніякого дозволу на передання угідь. Там йому відповіли: звинувачення в тому, що сільські голови брали 20 тисяч гривень, а депутати - 2 тисячі за надання дозволу на користування угіддями приватним мисливським господарствам, ґрунтуються на конкретних документах та даних, яких чомусь автор у матеріалі не вказала. Виходить, що майже половину війтів Старосамбірщини слід садити у в'язницю за хабарництво?! Чомусь представники "Експресу", з якими розмовляв пан Стебельський, попросили не подавати до суду (очевидно, їм це невигідно - авт.), а також скерувати їм офіційного листа.
Не всі сільські ради передали угіддя "Вепру" та "Екобескиду", але й ті війти заперечують факт будь-якого тиску на них з боку обласних обранців та представників приватних підприємств. Серед таких - і стрілківський Володимир Шостак.
Серед тих, на чию честь та добропорядність кинула тінь журналістка "Експресу", - депутат обласної ради трьох скликань, наш земляк Михайло Гичка. “Прикро, що мене так безпідставно облили брудом у публікації”, - сказав він у своєму виступі, однак запевнив, що, незважаючи на такий неприємний факт, все одно буде допомагати людям зі Старосамбірщини так, як робив це завжди.
останнє слово скаже Феміда
"Ця стаття - плювок в обличчя всієї громади Старосамбірщини, - підсумував насамкінець зборів голова райради Володимир Горбовий. - Наводити порядок, який не вигідний браконьєрам, у лісі непросто, але це треба робити. Вищеназвані приватні мисливські господарства якраз цим і займаються. Прокуратура проводила перевірку законності рішення обласної ради про передачу мисливських угідь у користування ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид" - і в результаті вилучила… аж 200 га водно-болотної території. Решта, за висновками правоохоронних органів, передана цілком законно. Замовники даного матеріалу, таким чином, заплямували увесь депутатський корпус місцевих рад нашого району та депутата обласної ради зокрема. Врешті, невитримує жодної критики моральна сторона цієї публікації. Не можна боротися за будь-яке “політичне” місце, дискредитуючи його.
Підсумком розгляду даного питання на зборах Асоціації стало прийняття відкритого звернення голів місцевих рад Старосамбірщини до газети "Експрес" з приводу публікації та рішення подати позов до суду на автора та редакцію і в прокуратуру щодо перевірки поданої в статті інформації.
Василь КУХАР.
Інша проблема – дике вирубування карпатських лісів, відповідно, їх захаращення гілляччям, бо ж злодії не прибирають за собою. Пригадую, як друг, який повернувся з Польщі, розповідав, що тамтешні ліси швидше нагадують наші міські парки: всюди чистота, порядок. Олені спокійно пасуться на галявинах, і ніхто, на відміну від наших теренів, не вистрілює дичину, коли заманеться. По-перше, в європейців ментальність зовсім інша, по-друге, звірі там надійно захищені законом.
Логічно, що в Україні виникла потреба наведення елементарного порядку в мисливських угіддях. Досвід передачі їх в користування приватним фірмам чи громадським організаціям на певний термін випробуваний не лише за кордоном. Останні зобов’язуються проводити охорону тваринного світу та примножувати його чисельність. Для тих, хто не знає, додамо, що користувачам передаються не ліс, не поля, навіть не річки та озера, а тільки те, що бігає, літає та повзає, тобто сама фауна. Користувачі не мають ніякого права рубати дерева, самовільно надавати в оренду землю та без дозволу її постійного власника споруджувати на території угідь будь-які споруди. Навіть полювати на дичину, яку самі ж доглядають, вони повинні лише за наявності ліцензії. А щодо заборони мешканцям ходити по гриби та ягоди, заготовляти дрова – це вигадки самих браконьєрів.
Минулоріч понад півтора десятка сільських рад Старосамбірщини своїм рішенням передали в безоплатне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Вепр» та приватному підприємству «Екобескид» 40 тисяч гектарів мисливських угідь терміном на 49 років. З приводу цього серед районних політиків та громадськості одразу ж почали точитися палкі суперечки. Олії у вогонь підлив сумнозвісний випадок на Кіровоградщині, коли нардеп Лозинський, теж користувач угідь, виявився вбивцею. Але загрозлива ситуація з браконьєрством та повним хаосом у лісі змусила місцеві ради шукати шляхи для збереження фауни і таки надати дозволи на користування угіддями приватним структурам. Здавалося б, на цьому наразі можна було поставити крапку, але доволі несподівано дане питання випливло на зборах Асоціації місцевих рад «Ради Старосамбірщини», а приводом для цього стала нашуміла публікація в газеті «Експрес» під назвою «Соратники Лозинського», в якій автор – Світлана Мартинець – піддала сумніву законність передання в користування 40 тис. га мисливських угідь «Вепру» та «Екобескиду», а також кинула тінь на війтів та народних обранців.
Війти та держлісгосп переконані:звірів стало більше.
Більшість голів сільських рад, які надали дозволи на користування угіддями, розповідають, що за останній рік чисельність диких звірів значно зросла. Вони переконані, що це - заслуга ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид". Адже останні утримують штат єгерів, які мають все необхідне для охорони лісу від браконьєрів. Державний лісгосп, на плечах якого до цього лежала відповідальність за збереження та примноження фауни на переданих територіях, зовсім не має коштів на такі функції, а тварин взимку ще й підгодовувати треба.
Ще 15 січня 2008 року на загальних зборах Асоціації було створено товариство "Мисливсько-рибальський клуб Старосамбірщини" і рекомендовано місцевим радам передати угіддя їм у користування. Тоді, за словами голови райради Володимира Горбового, тими ж браконьєрами було свідомо спотворено суть ідеї створення цього товариства, як не прикро, в них на поводу пішли місцеві громади. От тому й постала потреба залучити в цю, ще незайняту, нішу ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид". Чи змінилося щось із приходом цих структур? Головний державний районний мисливствознавець Ярослав Волосянський розповів: "ДП "Старросамбірське ЛМГ", маючи в 2 рази більше площі мисливських угідь, вкладає в них у 4 рази менше грошей, аніж вищеназвані структури". Він примітив, що охорона їх від браконьєрів реально покращилася та на територіях ТзОВ "Вепр", яке працює інтенсивніше, поголів'я звіра значно зросло.
"Мисливські угіддя не можуть бути без господаря, - наголосив головний лісничий ДП "Старосамбірське ЛМГ" Володимир Цегенько. - Уявіть собі, що в районі спалахнула епідемія сказу. Не розумію, як тоді райдержадміністрація, і, зокрема, голова протиепізоотичної комісії Василь Борковський боротимуться з нею…". Очевидно, він мав на увазі необхідність присутності в такому випадку повноцінної єгерської служби, на яку держлісгосп коштів не має. Тому, за його словами, лісгосп звернувся до приватних підприємств із проханням зайнятися мисливським господарством. Єдиний, на його переконання, "мінус" їхньої діяльності в районі - це перешкоджання браконьєрам полювати будь-коли і будь-де. Щодо терміну користування, то, згідно із законодавством, мінімально для такого виду діяльності надається 15 років, бо вагомих результатів за два-три літа не досягнеш, причому площа угідь для ведення мисливського господарства не повинна становити менше 3000 га.
Присутні на зборах Асоціації сільські голови також позитивно відгукувалися про ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид". Головецький війт Михайло Катрич розповів, що керівництво другого заспонсорувало школярам подарунки на Миколая, обіцяло при потребі допомагати матеріально, а згодом - ще й організувати на території сільради розведення форелі, а це - нові робочі місця та надходження до бюджету. Єгерями в користувачів угіддями також працюють місцеві люди. Богдан Горба, війт Солянуватки, розповів, що представники "Вепру" запрошували його переконатися на власні очі, як вони ведуть спостереження за тваринами, готують їм корм. "Бродячих собак щораз стає менше, - сказав він. - Вовків та лисиць, які ледь не в село забігали, тепер також менше…". Цікаво, що всі присутні голови місцевих рад, зокрема терлівський сільський голова Михайло Рудавський, заперечили описані в "Експресі" факти вбивства людських псів та конфліктів єгерів з місцевими жителями. Один із них пожартував, що хто збирав гриби, той далі їх збирає, а хто крав ліс - також має можливість робити це. Поки що…Інформація - ніби висмоктана з пальця.
Не личить говорити про морально-етичні якості своїх колег, однак завжди пригадую слова свого наставника, заслуженого журналіста України професора Володимира Здоровеги: "Критика повинна бути, насамперед, обґрунтованою та конструктивною". Цим у публікації й не пахне. Не збираюся переказувати читачам її зміст (більшість із вас, певно, вже читали статтю), та наведені факти виглядають ніби висмоктаними з пальця. Голови сільрад, окрім одного - Михайла Середницького, розповіли, що журналісти "Експресу" взагалі не зустрічалися з ними, не брали ніяких коментарів. Ніхто не чув і про те, що десь єгері не пускають людей в ліс чи стріляють їхніх собак. Тисовицького голову Миколу Чигиса цікавило: як так сталося, що лісові угіддя передали приватним підприємцям без згоди їхньої сільради? На це Володимир Цегенько пояснив, що, згідно із законодавством, право передачі угідь має обласна рада за згодою постійних власників або користувачів. У даному випадку ліс - зі згоди лісгоспів.
Страшевицький сільський голова Микола Ляхович, оскільки теж фігурує в газеті, розповів, що телефонував в "Експрес”, та редактора, на жаль, на місці не було. Вдалося порозмовляти із його заступником. Пан Ляхович вимагав, аби видання офіційно спростувало подану недостовірну, за його словами, інформацію, або ж тоді доведеться війту звернутися до суду. Із розмови вийшло, що сільрада повинна звернутися з офіційним листом до газети, що остання й зробила.
Зв'язувався з редакцією й Володимир Стебельський зі Слохинь, сільрада яких взагалі не давала ніякого дозволу на передання угідь. Там йому відповіли: звинувачення в тому, що сільські голови брали 20 тисяч гривень, а депутати - 2 тисячі за надання дозволу на користування угіддями приватним мисливським господарствам, ґрунтуються на конкретних документах та даних, яких чомусь автор у матеріалі не вказала. Виходить, що майже половину війтів Старосамбірщини слід садити у в'язницю за хабарництво?! Чомусь представники "Експресу", з якими розмовляв пан Стебельський, попросили не подавати до суду (очевидно, їм це невигідно - авт.), а також скерувати їм офіційного листа.
Не всі сільські ради передали угіддя "Вепру" та "Екобескиду", але й ті війти заперечують факт будь-якого тиску на них з боку обласних обранців та представників приватних підприємств. Серед таких - і стрілківський Володимир Шостак.
Серед тих, на чию честь та добропорядність кинула тінь журналістка "Експресу", - депутат обласної ради трьох скликань, наш земляк Михайло Гичка. “Прикро, що мене так безпідставно облили брудом у публікації”, - сказав він у своєму виступі, однак запевнив, що, незважаючи на такий неприємний факт, все одно буде допомагати людям зі Старосамбірщини так, як робив це завжди.
останнє слово скаже Феміда
"Ця стаття - плювок в обличчя всієї громади Старосамбірщини, - підсумував насамкінець зборів голова райради Володимир Горбовий. - Наводити порядок, який не вигідний браконьєрам, у лісі непросто, але це треба робити. Вищеназвані приватні мисливські господарства якраз цим і займаються. Прокуратура проводила перевірку законності рішення обласної ради про передачу мисливських угідь у користування ТзОВ "Вепр" та ПП "Екобескид" - і в результаті вилучила… аж 200 га водно-болотної території. Решта, за висновками правоохоронних органів, передана цілком законно. Замовники даного матеріалу, таким чином, заплямували увесь депутатський корпус місцевих рад нашого району та депутата обласної ради зокрема. Врешті, невитримує жодної критики моральна сторона цієї публікації. Не можна боротися за будь-яке “політичне” місце, дискредитуючи його.
Підсумком розгляду даного питання на зборах Асоціації стало прийняття відкритого звернення голів місцевих рад Старосамбірщини до газети "Експрес" з приводу публікації та рішення подати позов до суду на автора та редакцію і в прокуратуру щодо перевірки поданої в статті інформації.
Василь КУХАР.
