Фортмісія - 2009 “притягнула” цінителів музики, горе - емігратів та любителів Круга
Літні етно- та музичні фестивалі стали традиційним місцем збору молодих, креативних, небайдужих та свідомих. ЗМІ тільки рясніють повідомленнями про той чи інший фест, причому кожен, навіть найвибагливіший, любитель “відірватися” може знайти таке масове гуляння на свій смак.
Хоча, як не прикро, останніми роками всі вони стали дуже схожими між собою. Цьогоріч з'явилась альтернатива, яка різко відрізняється від усього, що ми бачили раніше - це фестиваль "Фортмісія - 2009". Особливість його в тому, що це не лише музичний чи етнозахід, концертна програма передбачала й численні мистецькі проекти.
Це експериментальний фестиваль і вперше (надіємось, не востаннє) він проводився на місці оборонних фортів часів Першої світової, в прикордонні, а точніше - в селі Поповичі, що на Мостищині. Варто зазначити, що до його організації долучились як українські об'єднання та товариства, так і польські.
У програмі фестивалю - ленд'арт українських та польських митців, літературні читання сучасних українських авторів, виступи місцевих народних колективів, сучасних музичних груп із різних міст України та Польщі, а також нічні сейшени ді-джеїв. Все це дійство відбувалось на двох сценах - великій та малій. Першу розмістили в долині під лісом, другу - на одному з фортів, у лісі.
Проблемою для бажаючих відпочити та розважитися на "Фортмісії" стало місце дислокації фесту. Ні, митців та музикантів не запхали в дрімучі хащі, просто автобуси туди курсували з дивовижною "частотою". Доводилось добиратися з місцевими водіями за "символічну" плату, за яку, здавалося, можна в літаку до Попович прилетіти. Тим же, хто транспорту не знайшов, довелося долати кілька кілометрів під гору з напакованими наплічниками.
Видершись на гірку, зору "фестивальників" відкривалася доволі непогана картина, передній фон якої прикрашало величезне викошене ромашкове поле, а задній - велика сцена. Хоча варто зауважити, що оце скошене поле створювало гостям деякі незручності - стерня наскрізь протикала намети та каремати. Величезна цистерна постійно забезпечувала наметове містечко питною водою. Можна було підзарядити електричні пристрої від генераторів та скуштувати страви місцевої кухні. А от з туалетами було дещо сутужно, певне, організатори не розраховували на таку кількість людей. Не обійшлось і без наметів з фестивальною та сувенірною продукцією.
Окремого слова заслуговує і публіка. На тлі традиційних відвідувачів фестивалів різко вирізнялись як місцеві жителі, так і "гламурні" дівчатка на шпильках, які постійно застрягали в болоті, хлопці в спортивних костюмах та носатих черевиках. Останні періодично робили спроби замовити свою улюблену музику, переважно з репертуару Михайла Круга, та нехтували всіма правилами пристойності, вигукуючи нецензурні слова, коли виступ не подобався. "Народні умільці" вночі навіть зробили спробу вкрасти зі сцени "шматок звуку" в розмірі кількох колонок. Цікаво, куди ж дивилась міліція, прикордонники та внутрішні війська, які мали б охороняти "Фортмісію"? Було навіть кілька охочих перетнути тишком-нишком українсько-польський кордон. Не обійшлось і без курйозів: другого фестивального дня нетверезий велосипедист збив місцевого мешканця. Бідолаху забрала швидка, а "шумахера" на велосипеді - міліція.
Незважаючи на примхи погоди, технічні та організаційні непорозуміння, фестиваль таки відбувся. Та наступного року організатори повинні більш детально продумати всі нюанси "Фортмісії", а місцеві жителі - зрозуміти, що мистецтво - не тільки блатний шансон і "Руки вверх".
Це експериментальний фестиваль і вперше (надіємось, не востаннє) він проводився на місці оборонних фортів часів Першої світової, в прикордонні, а точніше - в селі Поповичі, що на Мостищині. Варто зазначити, що до його організації долучились як українські об'єднання та товариства, так і польські.
У програмі фестивалю - ленд'арт українських та польських митців, літературні читання сучасних українських авторів, виступи місцевих народних колективів, сучасних музичних груп із різних міст України та Польщі, а також нічні сейшени ді-джеїв. Все це дійство відбувалось на двох сценах - великій та малій. Першу розмістили в долині під лісом, другу - на одному з фортів, у лісі.
Проблемою для бажаючих відпочити та розважитися на "Фортмісії" стало місце дислокації фесту. Ні, митців та музикантів не запхали в дрімучі хащі, просто автобуси туди курсували з дивовижною "частотою". Доводилось добиратися з місцевими водіями за "символічну" плату, за яку, здавалося, можна в літаку до Попович прилетіти. Тим же, хто транспорту не знайшов, довелося долати кілька кілометрів під гору з напакованими наплічниками.
Видершись на гірку, зору "фестивальників" відкривалася доволі непогана картина, передній фон якої прикрашало величезне викошене ромашкове поле, а задній - велика сцена. Хоча варто зауважити, що оце скошене поле створювало гостям деякі незручності - стерня наскрізь протикала намети та каремати. Величезна цистерна постійно забезпечувала наметове містечко питною водою. Можна було підзарядити електричні пристрої від генераторів та скуштувати страви місцевої кухні. А от з туалетами було дещо сутужно, певне, організатори не розраховували на таку кількість людей. Не обійшлось і без наметів з фестивальною та сувенірною продукцією.
Окремого слова заслуговує і публіка. На тлі традиційних відвідувачів фестивалів різко вирізнялись як місцеві жителі, так і "гламурні" дівчатка на шпильках, які постійно застрягали в болоті, хлопці в спортивних костюмах та носатих черевиках. Останні періодично робили спроби замовити свою улюблену музику, переважно з репертуару Михайла Круга, та нехтували всіма правилами пристойності, вигукуючи нецензурні слова, коли виступ не подобався. "Народні умільці" вночі навіть зробили спробу вкрасти зі сцени "шматок звуку" в розмірі кількох колонок. Цікаво, куди ж дивилась міліція, прикордонники та внутрішні війська, які мали б охороняти "Фортмісію"? Було навіть кілька охочих перетнути тишком-нишком українсько-польський кордон. Не обійшлось і без курйозів: другого фестивального дня нетверезий велосипедист збив місцевого мешканця. Бідолаху забрала швидка, а "шумахера" на велосипеді - міліція.
Незважаючи на примхи погоди, технічні та організаційні непорозуміння, фестиваль таки відбувся. Та наступного року організатори повинні більш детально продумати всі нюанси "Фортмісії", а місцеві жителі - зрозуміти, що мистецтво - не тільки блатний шансон і "Руки вверх".
Ірина ЗДРОК, Наталя ЕЛЯШЕВСЬКА
