ТРО "Телефакт"

     Позаду - надзвичайно важкий сільськогосподарський рік, який був ускладнений не лише погодними «сюрпризами», а й гострою нестачею дотацій і субвенцій, неабияким стрибком цін на мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин тощо. Як у цих умовах спрацювали хлібодари району, що буде з тваринництвом?

Про ці та інші справи у сільській галузі репортер «ГП» бесідує із начальником агропромислового розвитку РДА Ярославом Курієм.
    - Ярославе Петровичу, чим живуть, на що сподіваються і що планують землероби району?
     - Як це не прикро, але за останні роки сільськогосподарське виробництво знищене майже в усьому районі за винятком незначних територій північної низинної округи. Левову частку зернових, овочевих та інших культур виробляють особисті селянські господарства без дотримання технологічного процесу, з використанням неякісного насіння та отрутохімікатів. До коштів державного бюджету такі виробники не мають доступу, а відтак позбавлені можливості розвиватися. Водночас, незважаючи на ряд заходів, які вживалися урядом, Президентом щодо підтримки сільського господарства, це не принесло позитивних результатів. Навпаки – погіршується фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, зростає збитковість виробництва. Тим не менше, незважаючи на труднощі, у сільчан не зникає бажання господарювати на власній землі. Свідченням цього є результати минулого аграрного року. Так, по всіх категоріях господарств вироблено 14,4 тисячі тонн зернових, у тому числі сільгосппідприємствами – 3,7 тис. тонн, що становить, відповідно, 109 та 143 % до 2008 року. Найбільше зерна намолотили ФГ «СБС», ПА «Дроздовичі», ФГ «Надія», ФГ «Дутко». У цих же агроформуваннях потішила врожайність збіжжя – від 33,7 центнерів на коло, що свідчить про неабиякі резерви, котрі закладені в цих агроструктурах. Доволі непогано спрацювали також овочеві господарства, серед яких ФГ «Аеліта», ФГ «Глорія», ФГ «Зоря», ПА «Купала». Загалом по району овочів вироблено 12 тисяч тонн, з яких 331 тонна припадає на сільгосппідприємства. Картоплі ж маємо 82,3 тисячі тонн, що більше, аніж у попередньому році. При цьому, агрофірми накопали 836 тонн крохмалистої. І якщо з реалізацією бульби проблем особливих не було, то з овочами дати раду виробникам набагато важче, як, до речі, й зі збіжжям. Продав, приміром, Ігор Кінаш із Дроздович державі добірну пшеничку, а грошей досі очікує. І скільки таких чи подібних проблем у селянина – годі й злічити.
- І які з них головні?
- Проблем, які потребують невідкладного вирішення, сьогодні декілька. Але, перш за все, це, мабуть, - відсутність державного замовлення на сільгосппродукцію. Досвід ринкових нововведень показав, що сучасному виробникові продукції сільського господарства не впоратися з тими, хто їх грабує, торгуючи паливно-мастильними матеріалами. Не подолати їх ні наодинці, ні гуртом. Влітку, коли настане час збирати зернові, селянам за безцінь доведеться продавати свій хліб «з-під комбайна», щоб провести ці жнива. Тобто заплатити за солярку, бензин, мастила монополістам. Усі спроби змінити ситуацію на користь села до цього часу не призвели до позитивних результатів. Доки в країні ведуться пошуки ринкового рецепту для лікування цієї економічної «хвороби», фермери та інші сільгоспвиробники розорюються. Вважаю, не треба нічого нового придумувати, а повернутися до старої практики державного замовлення на продукцію сільського господарства. І тоді все стане на свої місця. Держава повинна взяти на себе не лише обов’язки головного покупця зерна та іншої сільгосппродукції, а й головного постачальника пального, мінеральних добрив, засобів хімобробки, насіння.
- Чи заклали наші аграрії основу під майбутній урожай?
- Землероби засіяли зерновими 3710 гектарів ріллі, у тому числі озимою пшеницею 3600 га. Уся вона - в хорошому стані. Тим не менше, не у всі підготовлені площі лягло зерно. Так що будемо надолужувати згаяне весною, досіваючи їх ярими культурами. Нині керівникам вже слід подбати про сортове насіння, мінеральну поживу, накопичення паливно-мастильних матеріалів, допоки ще існують нинішні ціни на них.
- Давайте поговоримо про тваринництво. Чи існує тут бодай якась перспектива?
- Ситуація непроста, хоча і небезнадійна. Наше головне завдання – збереження поголів’я. Проте статистика свідчить, що спад у галузі продовжується. Приміром, за 11 місяців 2009 року поголів’я ВРХ по всіх категоріях господарств складало 19217 голів, у тому числі корів – 10195, що менше, аніж за відповідний період 2008-го. При цьому, в сільгосппідприємствах залишалося усього 136 голів великої рогатої худоби, з яких 53 – корови. Про що тут ще можна говорити? Про які надої, прирости вести мову? Щоправда, свиней в агроформуваннях налічувалося понад 900 голів. Аби радикально змінити ситуацію на краще, потрібні, знову ж таки, значні інвестиційні вливання, дотації, які б стимулювали виробника. Зрештою, слід призупинити ввезення дешевої і неякісної продукції з-за кордону, бо, зрештою, ми дійдемо до того, що на селі не залишиться жодного хвоста.
- Ось Ви обмовилися про дотації. А скільки їх отримали минулоріч наші сільгоспвиробники?
- Загалом, станом на 1 грудня 2009 року з бюджетів усіх рівнів було виділено 962,2 тисячі гривень. Зокрема, з державного бюджету надійшло 704,2 тисячі гривень. Ці кошти пішли на спеціальну дотацію за наявність поголів’я корів м’ясного напряму, їх приріст, дотацію за вирощену та здану на забій і переробку ВРХ, свиней, здешевлення та погашення кредитів на різного роду цілі. З обласного бюджету 108 тисяч грн. використані на часткове здешевлення витрат на штучне осіменіння корів і телиць, спеціальну дотацію особистим селянським господарствам, які утримують 4 і більше корів та часткову компенсацію вартості придбаної сільськогосподарської техніки. 150 тисяч гривень виділила і районна скарбниця під програми «Зерно» та «Тваринництво». Певна сума спрямована і на придбання доїльних апаратів тим господарствам, які займаються виробництвом молока. Одначе, це все – крапля в морі на тлі реальних потреб, а тому я стверджую: якщо держава не підтримає сільгоспвиробника, він щезне назавжди. До речі, Кабмін з листопада минулого року оприлюднив постанову за № 1248 «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на продукцію тваринництва на 2010 рік». Так ось, мінімально допустимий рівень ціни (без ПДВ) за 1 тонну молока вищого ґатунку тепер складає 2600 грн., першого – 2500, другого – 2120 гривень. Відповідно, 1 тонна м’яса ВРХ вартує 13350 грн., свинини – 12300 грн. Гадаю, що це вже перший крок назустріч тваринникам.
- Ярославе Петровичу, а що, на Ваш розсуд, слід зробити нашим господарям землі, аби втриматися на плаву?
- Насамперед, виникає необхідність виділення пріоритетних напрямів сільгоспвиробництва, тобто виробництва високоефективних видів продукції, поєднання його з переробкою і збутом. Цим, до певної міри, у нас займається дешицьке ФГ «СБС», де керівником Світлана Савка. По-друге, потрібно формувати інфраструктуру аграрного ринку, включаючи аграрні біржі, агроторгові доми, заготівельні кооперативи, аукціони тощо. Звісно, це і пошук інвесторів, нових ринків збуту. Отже, роботи тут, як бачимо, - поза край. Було би бажання. Але за будь-яких обставин потрібно не впадати в паніку, а працювати, бо без клопотів прибуток не приходить.

 

 Володимир ДОРОШ