Стрітення Господнє
Різдвяне коло свят завершується празником Господнього Стрітення, який святкуємо 15 лютого. Свято Стрітення, основане на події з життя Ісуса Христа, яку записав Євангеліст Лука. Цього дня не «зима з весною зустрічається» (як каже повір’я), а відзначається одна з ключових подій у історії взаємин Бога і людини: Богодитину, принесену на 40-й день після народження у єрусалимський храм, зустрічає праведний Симеон. «Стрітення» - слово давньослов’янське, що означає «зустріч».
У Старому Заповіті ще з часів пророка Мойсея був закон, що забороняв жінкам після народження дитини, впродовж певного часу, ходити до храму. Жінки після пологів вважались нечистими і мали у цей період очиститися. На 40-й день після народження хлопчика і на 80-й день після народження дівчинки кожна мати повинна була прийти до храму і скласти жертву очищення. Однорічне ягня на жертву всеспалення як знак визнання Божою влади над собою та подяку за щасливі пологи та голуба – на жертву за гріхи. Убогі люди могли принести двох голубів замість ягняти. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов’язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та все ж вона виконала припис закону і принесла у жертву дві горлиці. За цим же законом, над первістком годилося чинити обряд пожертвування Богові і його викуплення. І досить символічно, що Ісус Христос, який мав освятити й викупити усіх людей, Сам дозволяє бути посвяченим Богові і викупленим. Коли Божа Мати прийшла до храму разом з Йосипом і маленьким Ісусом, туди ж навідався праведний Симеон. І Симеон впізнає Господа в убогій дитині. Він бере немовля Ісуса на руки і промовляє: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром». Так відбулася ця перша зустріч праведника і пророка зі своїм Спасителем, який прийшов у світ. Праведний Симеон вистраждав своє стрітення з Господом.
З давніх часів було прийнято у день Христового Стрітення святи свічки у церкві. Світло свічок – гарний символ правдивого Божого світла. Цей обряд нагадує нам, що Ісус Христос – світло від світла, який освітлює дорогу нашого життя. Християни мають звичай зберігати посвячені на Стрітення свічки у своїх домівках і запалювати їх у різних життєвих потребах. Освячена цього дня свічка у народі називалася "стрітенською", "громницею", "громовою" і запалювалась у непогоду для захисту оселі від блискавки й грому. Нею обкурювали оселю й худобу та давали в руки вмираючій людині, коли читали відхідну молитву. Стрітенською водою й замовляннями лікували пристріт, навроки. Окроплювали нею худобу, бджіл, та тих, хто вирушав у далеку дорогу… Це діється звичайно не силою свічок, а через молитву і віру.
Стрітенська свічка важлива як символ просвіченості серця Духом Святим, а якщо цього не має, то й свічка спиймається просто як обряд або традиція, втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм.
