ТРО "Телефакт"

      Перед тим, як писати про ралівські феномени згадав епізод, який нещодавно спостерігав біля Білого дому. Один з його відвідувачів намагався прикріпити велосипед до поручнів при вході до державної установи. Мимоволі перед очима постали високодостойні мужі, які переступали і переступають щодня через її поріг. Чому жоден з них не розпорядився, аби виготовити металеву піраміду, щоб власники роверів могли поставити їх у пристосованому для цього місці? На цю, здавалось би дрібницю, не звертають увагу і у ратуші, де ,правда ,поручнів немає , а якийсь з прихожан до міського уряду ,умудрився «запаркувати» двоколісного друга до водостічної труби, обв’язавши її ланцюжком для гарантованого збереження. 

    Або таке. В Самборі будують торговельні комплекси, банківські офіси тощо. Це похвально. Останній з них- «Літо». В торгових залах повний сервіс, обслуга привітна, місце для легковиків передбачено,а велосипед ніде, як кажуть, прип’яти. Це ж саме можна сказати про «Макс» з новою тепер назвою «Сільпо», де так «заощаджують» прилеглу територію, що вже доріжку для інвалідних візків використовують, як торгове місце…Тепер самі дайте відповідь, де ми :в Европі чи Азії? Як на цьому фоні розмови про цивілізаційний європейський шлях розвитку,що нам клепають денно і ночно. Мова не йде про велодоріжки, які є у країнах еврозони. До них ми не доросли ні матеріально, ні морально. Але таке ставлення до велокористувачів, як у нас , інакше як байдужістю, пихатістю, зверхністю з боку чиновників та комерсантів ,якщо останніх можна так назвати, годі пояснити. Вже не говоримо про те, що часто-густо бюрократи, осідлавши престижні машини,куплені за державний кошт, не звертають увагу на інших учасників руху. А шкода. 
    Тепер про дещо інше. Не за горами Евро-2012. Так чи інакше ця подія торкнеться наших містечок. За десятки років у Самборі, навіть, не зроблено жодної спроби, аби збудувати хоч одну транспорту розв’язку, розширити проїзджу частину дорожного полотна тощо. Складається враження, що поволі тротуари приватизовують. Трьохповерховий хмароріз, що виростає навпроти склозаводу біля містка через канал Млинівку «випирає» майже на проїзджу частину дороги. 

Як би ми не оцінювали діяльність колишнього мера Тараса Тершовчина, але останній замахнувся на «берлінську стіну» біля університетського корпусу і домігся знесення цієї огорожі. Як наслідок , самбірчани отримали просторий майдан. Його наступники пішли далі—знесли колишню прохідну військової частини ,але замість того аби на кілька метрів змістити тротуар вглиб площі і вивільннену частину використовувати для стоянки автомобілів, обмежились встановленням коштовної вітрини. Поруч на роздоріжжі автоклумба, яку часто використовують, як автостоянку відвідувачі міськрайвідділу міліції, що не витримує жодної критики, тротуар перетворили на автостоянку. А проблему можна було б вирішити з мінімальними затратами, впорядкувавши місце для службових авт через дорогу біля навчального корпусу цього ж вишу. 
    Продовження цієї ж теми. Самбірчани пам’ятають прикрий випадок з пасажирським автобусом, що виїзджав з міжміської автобусної станції в напрямку Турки і перекинувся біля клубу залізничників. А чому б не змінити маршрут і авта в цьому керунку направити попід залізничний міст і далі з поворотом попри клубу в місто ? Наскільки безпечнішим і зручним міг би стати автопотік з львівського моста і зворотнього боку? Скажете: легко писати, а важко зробити. Так , для цього потрібні кошти, аби полагодити кількасот метрів згаданого шляху. Але таку ініціативу виборці оцінили би набагато схвальніше, ніж інші монументальні прожекти ціною в сотні тисяч гривень у центрі. До речі, і журналістська братія часто-густо підігрує владоможцям в цьому, а потім кепкує з них у вузькому колі . 
   Тепер повернемось до ралівських феноменів. Днями здивував гість з Польщі, який їхав відпочивати до Трускавця. Перетнувши своїм полонезом дрогобицький міст через р. Дністер він аж руками сплеснув: 
— Юш Європа. Далі продовжив:—У нас в містах ще не всюди до вуличного освітлення підведено кабельне живлення, а у вас у селі вже цивілізація… 
  Автор цих рядків, щоб не соромитись, не став розкривати перед чужоземцем «секрети цивілізації по-ралівськи», коли електроопори з денними лампами більше п’ятнадцяти років бовваніють без електропроводів, які обрізали з автовежі у білий день. Як таке могло трапитись? Натомість на різних щаблях влади виголошують всілякі доповіді-передоповіді із закликами про евроінтеграцію, співпрацю з іноземцями, створюються центри регіонального розвитку тощо. Одне слово, така собі словесна бюрократична бутафорія, розрахована на створення видимості у роботі… 
  Свого часу, працюючи головою ралівської сільської ради, намагався знівелювати різницю між містом і селом , використавши для вечірнього освітлення тільки вулиці Івана Франка в селі Ралівці 11 тисяч бюджетних коштів. Реакція на це старшого чиновника була миттєвою: 
— Понимаєш Чернобыльская АС взорвалась, електроенергии не хватает , приедет инструктор ЦК и какую оценку он даст твоему самоуправству? 
   На свій страх і риск потім вуличне освітлення продовжив у Нагірному, Задністрі, віднайшовши фінансування з інших джерел. Але і тут цю справу запропастили новоявлені псевдодемократи. Слава Богу нині низовий орган влади позбавлений цих «опікунів» і повноваження сільського голови набагато ширші і вищі, як були за советських часів. Інша річ , як ними користуємось, на чию вигоду? Та, це вже тема для наступної розмови.

 

   Повернемось до приємного ралівського феномену—торгового комплексу «Бахус», що за грецькою міфологією означає бог вина і забави. Його господарі подружжя Володимир та Світлана Голойди дбають про своїх клієнтів. Підтвердженням цьому є не тільки наявність товарів до вибору і до кольору, а і культура, повага при обслуговуванні покупців. Велосипедний куточок на подвір’ї, де можна безпечно залишити свого дівоколісного помічника— реальне підтвердження інтеграції «Бахуса» до евроспільноти. Поки-що це єдиний, образно кажучи, велосервіс на Самбірщині, який обійшовся підприємцям у копійки, а як високо цінується односельчанами.По цьому маленькому штриху можна оцінити інтелект, рівень мислення , кругозір того чи іншого керівника. 

Антон Рогач, член НСЖ України. Самбір-Ралівка.