Жителі 30-кілометрового прикордоння подалися з перепустками в Польщу
Вже три тижні минуло, відколи офіційно вступила в дію угода між Польщею та Україною про малий прикордонний рух. Цілком достатньо часу для того, аби втілити її в реальність, тобто почати видавати дозволи на пільговий перетин кордону тим особам, котрі мешкають у тридцятикілометровій зоні.
Як все відбувається безпосередньо у Генеральному Консульстві Республіки Польща у Львові, дізнавалася наш кореспондент.
Маленька вулиця Сміливих, напевно, ніколи не знатиме спокою, адже кожнісінького дня вона стає безплатною автостоянкою для кількох десятків машин та сотень людей. Саме тут, у будинку під номером п’ять, знаходиться польське консульство.
Гарячий літній день. Українські провінціали замість того, аби косити та збирати сіно, вишикувалися у здоровенну чергу – прагнуть отримати довгоочікувані візи. Будинок консульства має аж три під’їзди, біля кожного з яких скупчилися люди. Спочатку стоять ті, кому потрібна шенгенська віза. Таких тут, мабуть, кілька сотень. Цих людей важко порахувати, проте серед них існує своя арифметика. Аби хоч як-небудь зберегти мінімальний порядок, кожен занесений у список, за яким час від часу проводяться переклички. Не встиг, кудись відійшов – пиши пропало.
З іншого боку стоять щасливчики, котрим вже сьогодні пощастило отримати готові документи. Тепер вони спокійнісінько можуть вирушати за кордон.
І нарешті під третім під’їздом вишикувався народ, що живе у прикордонній зоні. Саме тут я і познайомилася з літньою жіночкою з Мостиського району. Каже, не поталанило їй нині. Звідки було знати, що приймальний час тут лише з дев’ятої до першої. І хто не встиг, той спізнився. Браму зачинено на замок. Тільки час від часу подвір’ям походжав поляк у камуфляжі, зрідка викрикуючи до тих, хто у першій черзі, аби поводили себе тихіше. Справді, звідти часто було чутно сварки та суперечки. Важко пектися на гарячому сонці від самого ранку, зберігаючи при цьому добрий настрій, подумалося мені.
Тим часом пані Марія знову жалілася мені на той «безлад». Ніхто ж нічого не повідомляє, звідки ж можна дізнатися, що і як треба здавати?. «Добре вам, молодим, а де ж я маю доступ до того комп’ютера чи Інтернету? От бачите, приїхала запізно, тепер мушу до завтра чекати». вирішила дізнатися, які до-
кументи слід подавати для отримання посвідчення учасника МПР. Насамперед, це анкета, заповнена латинськими літерами. До речі, отут, під самісіньким посольством, вам її і роздрукують, і заповнять. Коштує таке задоволення в межах двадцяти гривень. Чимало людей, економлячи, самі пробують заповнювати бланк, проте, зважаючи на те, що анкету з найменшою помилкою розглядати ніхто не буде, все-таки звертаються до тих, хто в цьому питанні вже професіонал. Далі не забудьте про кольорову фотографію розміром 3,5х4,5. Ще потрібен оригінал і ксерокопія першої сторінки закордонного та першої, другої і одинадцятої українського паспортів.
Крім того, якщо ви не пенсіонер і вам 18 та більше, мусите заплатити посольству за те, що розглядатиме вашу персону. Оце і є весь перелік необхідних документів. Слід зауважити також, що на оформлення посвідчення учасника малого прикордонного руху слід чекати не менше двох місяців. Отож, навіть якщо прийдете під посольство рано вранці, якщо вам пощастить потрапити на прийом до посла, поїздку у сусідню Польщу доведеться відкласти як мінімум до осені.
Пані Марія вирішує йти геть. Той поляк у формі на її запитання, чи не відкриють сьогодні браму, тільки похитав головою. Каже, що приїде завтра знов, тільки швидше. Щоб отримати бажану перепустку в сусідню Польщу, доводиться по кілька днів вистоюватися у черзі, у спеку чи дощ. Та після такого загартування вже ніякі перешкоди на шляху за кордон не страшні.
P.S. А наступного дня репортер «ГП» зв’язалася телефоном із начальником управління ЛОДА Левом Захарчишиним, з яким зустрітися, на жаль, не вдалося. Справа в тім, що минулої середи до Львова навідалися віце-прем’єр-міністр Республіки Польща та міністр внутрішніх справ Гжегож Схетина, міністр закордонних справ Радослав Сікорський та міністр спорту і туризму Мирослав Джевецький. Позаяк семеро щасливчиків саме з їх рук одержали перші карти учасників малого прикордонного руху. До слова, одна з них - мешканка Добромля. Генконсульство РП у Львові готує до видачі ще 300, а станом на 22 липня 2009 року вже надійшли заявки від 1,5 тисячі осіб. Очікується, що на загал на пластикові картки претендують 800 тисяч українців із 1100 населених пунктів. До слова, пенсіонери, інваліди та особи до 18 років одержують їх безкоштовно.
Маленька вулиця Сміливих, напевно, ніколи не знатиме спокою, адже кожнісінького дня вона стає безплатною автостоянкою для кількох десятків машин та сотень людей. Саме тут, у будинку під номером п’ять, знаходиться польське консульство.
Гарячий літній день. Українські провінціали замість того, аби косити та збирати сіно, вишикувалися у здоровенну чергу – прагнуть отримати довгоочікувані візи. Будинок консульства має аж три під’їзди, біля кожного з яких скупчилися люди. Спочатку стоять ті, кому потрібна шенгенська віза. Таких тут, мабуть, кілька сотень. Цих людей важко порахувати, проте серед них існує своя арифметика. Аби хоч як-небудь зберегти мінімальний порядок, кожен занесений у список, за яким час від часу проводяться переклички. Не встиг, кудись відійшов – пиши пропало.
З іншого боку стоять щасливчики, котрим вже сьогодні пощастило отримати готові документи. Тепер вони спокійнісінько можуть вирушати за кордон.
І нарешті під третім під’їздом вишикувався народ, що живе у прикордонній зоні. Саме тут я і познайомилася з літньою жіночкою з Мостиського району. Каже, не поталанило їй нині. Звідки було знати, що приймальний час тут лише з дев’ятої до першої. І хто не встиг, той спізнився. Браму зачинено на замок. Тільки час від часу подвір’ям походжав поляк у камуфляжі, зрідка викрикуючи до тих, хто у першій черзі, аби поводили себе тихіше. Справді, звідти часто було чутно сварки та суперечки. Важко пектися на гарячому сонці від самого ранку, зберігаючи при цьому добрий настрій, подумалося мені.
Тим часом пані Марія знову жалілася мені на той «безлад». Ніхто ж нічого не повідомляє, звідки ж можна дізнатися, що і як треба здавати?. «Добре вам, молодим, а де ж я маю доступ до того комп’ютера чи Інтернету? От бачите, приїхала запізно, тепер мушу до завтра чекати». вирішила дізнатися, які до-
кументи слід подавати для отримання посвідчення учасника МПР. Насамперед, це анкета, заповнена латинськими літерами. До речі, отут, під самісіньким посольством, вам її і роздрукують, і заповнять. Коштує таке задоволення в межах двадцяти гривень. Чимало людей, економлячи, самі пробують заповнювати бланк, проте, зважаючи на те, що анкету з найменшою помилкою розглядати ніхто не буде, все-таки звертаються до тих, хто в цьому питанні вже професіонал. Далі не забудьте про кольорову фотографію розміром 3,5х4,5. Ще потрібен оригінал і ксерокопія першої сторінки закордонного та першої, другої і одинадцятої українського паспортів.
Крім того, якщо ви не пенсіонер і вам 18 та більше, мусите заплатити посольству за те, що розглядатиме вашу персону. Оце і є весь перелік необхідних документів. Слід зауважити також, що на оформлення посвідчення учасника малого прикордонного руху слід чекати не менше двох місяців. Отож, навіть якщо прийдете під посольство рано вранці, якщо вам пощастить потрапити на прийом до посла, поїздку у сусідню Польщу доведеться відкласти як мінімум до осені.
Пані Марія вирішує йти геть. Той поляк у формі на її запитання, чи не відкриють сьогодні браму, тільки похитав головою. Каже, що приїде завтра знов, тільки швидше. Щоб отримати бажану перепустку в сусідню Польщу, доводиться по кілька днів вистоюватися у черзі, у спеку чи дощ. Та після такого загартування вже ніякі перешкоди на шляху за кордон не страшні.
P.S. А наступного дня репортер «ГП» зв’язалася телефоном із начальником управління ЛОДА Левом Захарчишиним, з яким зустрітися, на жаль, не вдалося. Справа в тім, що минулої середи до Львова навідалися віце-прем’єр-міністр Республіки Польща та міністр внутрішніх справ Гжегож Схетина, міністр закордонних справ Радослав Сікорський та міністр спорту і туризму Мирослав Джевецький. Позаяк семеро щасливчиків саме з їх рук одержали перші карти учасників малого прикордонного руху. До слова, одна з них - мешканка Добромля. Генконсульство РП у Львові готує до видачі ще 300, а станом на 22 липня 2009 року вже надійшли заявки від 1,5 тисячі осіб. Очікується, що на загал на пластикові картки претендують 800 тисяч українців із 1100 населених пунктів. До слова, пенсіонери, інваліди та особи до 18 років одержують їх безкоштовно.
Тетяна МИХАЦЬ
