Трушевицька сільрада може на 49 років забути про військове містечко в Передільниці
Буквально за півгодини депутати районної ради вирішили наболіле питання про подальшу долю колишнього Прикарпатського фінансово-економічного коледжу: в п’ятницю на пленарному засіданні XXVII сесії вони підтримали бажання Львівського університету бізнесу і права взяти його під своє крило, причому разом із майном колишнього військового містечка в Передільниці.
45 голосів за проект рішення, який розробила комісія з питань комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад району, під керівництвом «народника» Мирона Пацая, стали, відверто кажучи, певною несподіванкою для самих обранців. Однак ряд із них вважає, що такої кількості обранців у залі не було. Вже після голосування багато з тих, які підтримали проект рішення, ніби виправдовувалися, мовляв, нічого кращого зараз, аби зберегти військове містечко та повернути борги викладачам ПФЕКу, ще не придумали. На щось більше того дня районні достойники не спромоглися – після перерви сесія «захворіла» на дефіцит депутатів, причому головуюча – заступник очільника представницької влади Старосамбірщини Ольга Пупа покинула зал, бо їй стало зле, і, як стало відомо “ГП”, вона опинилася в лікарні. Представники групи «Народної» при цьому звинуватили “людей Горбового” в тому, що вони зірвали сесію. Але всі забувають, що всього в райраді є 88 депутатів. То чому ті кілька обранців, які покинули зал, обов’язково зірвали засідання? Де інші, яких у Народному домі ніколи й не видно?
Слід розповісти, що перед початком XXVII сесії депутати нарешті завершили і XXIV, яка тривала рівно 9 місяців і 10 днів. Тож тієї п’ятниці обранці аж два рази виконували гімн України: один – по закінченні попередньої сесії, другий – на початку нової.
Питання щодо входжен- ня Прикарпатського фінансово-економічного коледжу в структуру ЛУБІП звучало в порядку денному як «внесення змін до рішення Старосамбірської районної ради від 26 червня 2009 року «Про ліквідацію ПФЕКу», яким, нагадаємо, депутати погодилися реорганізувати ПФЕК шляхом приєднання до львівського вузу, але крім майна Передільниці. У п’ятничному рішенні останні три слова просто викреслили, задовольнивши таким чином вимоги ректора університету бізнесу і права Людмили Янковської. Вона, до речі, була запрошена на засідання та розповіла депутатам про свої наміри щодо коледжу і Передільниці. У своєму виступі ректор зобов’язалася погасити більш ніж півмільйонний борг навчального закладу перед викладачами та забезпечити охорону військового містечка з наміром перетворити його приміщення на навчальні корпуси. Присутніх трохи заскочила її звістка про те, що новий коледж – як структурний підрозділ ЛУБІП - вже зареєстрований та навіть керівника встигли призначити – добре відомого Степана Сюшка, на якого покладають вину за 500 тис. грн. боргу ПФЕКу. Людмила Янковська аргументувала свій вибір тим, що з паном Сюшком їм нормально працюється. Добре, що депутатський корпус вирішив погоджувати кандидатуру директора на одному з наступних засідань. Схоже, керівництво університету було впевнене в позитивному рішенні районної ради, інакше як можна реєструвати навчальний заклад, робити всі погодження, не знаючи, що сесія дасть згоду на передачу військового містечка Передільниці в оперативне управління на 49 років. Чому саме на такий термін і чи не повториться доля Старосамбірського військового містечка, яке було в оперативному управлінні РДА?
Чомусь ніхто з районних обранців не згадав про бажання територіальної громади Трушевицької сільради взяти у власність майно Передільниці. У приватній розмові з Мироном Пацаєм, депутатом із групи «Народна», дізнався, що сільський голова Ігор Косовський не подав комісії з питань комунального майна рішення сесії сільради про бажання самостійно розпоряджатися війсь-ковим містечком, хоча його ухвалили ще влітку і копія тривалий час припадає пилом в шухляді кореспондента «ГП». Василь Борковський, перший заступник голови РДА, висловив думку, що розмір плати за користування майном можна визначати тільки після проведення експертної оцінки будівель, але, як вдалося дізнатися з уст Петра Юрчика, університет за містечко нічого не платитиме, окрім, звісно, 500 тис. грн., які підуть на погашення боргів ПФЕКу.
Безперечним «плюсом» прийнятого в п’ятницю рішення є те, що в Старому Самборі з’явиться навчальний заклад II рівня акредитації, тож наші діти зможуть здобувати освіту на місці, а потім, за бажанням, продовжувати її у Львівському університеті бізнесу і права. Друге – майно Передільниці буде під охороною. Але виникають питання, на які пересічний читач хотів би знати відповідь. Наприклад, чому всі оті каламбури з боргами Прикарпатського фінансово-економічного коледжу, витрачені нерви, час та здоров’я батьків, аби екстреним шляхом шукати, де б то перевести своїх дітей для продовження навчання після закриття освітнього закладу комісією Міносвіти, так легко сходять комусь з рук? Не вдалося дізнатися дотепер, яким чином коледж готував студентів за трьома спеціальностями, а ліцензій на всі не було. Очевидно, що тепер, після п’ятничної сесії, багато хто з полегшенням зітхне, бо всі ці проблеми були «замазані» одним махом.
Василь КУХАР.
Слід розповісти, що перед початком XXVII сесії депутати нарешті завершили і XXIV, яка тривала рівно 9 місяців і 10 днів. Тож тієї п’ятниці обранці аж два рази виконували гімн України: один – по закінченні попередньої сесії, другий – на початку нової.
Питання щодо входжен- ня Прикарпатського фінансово-економічного коледжу в структуру ЛУБІП звучало в порядку денному як «внесення змін до рішення Старосамбірської районної ради від 26 червня 2009 року «Про ліквідацію ПФЕКу», яким, нагадаємо, депутати погодилися реорганізувати ПФЕК шляхом приєднання до львівського вузу, але крім майна Передільниці. У п’ятничному рішенні останні три слова просто викреслили, задовольнивши таким чином вимоги ректора університету бізнесу і права Людмили Янковської. Вона, до речі, була запрошена на засідання та розповіла депутатам про свої наміри щодо коледжу і Передільниці. У своєму виступі ректор зобов’язалася погасити більш ніж півмільйонний борг навчального закладу перед викладачами та забезпечити охорону військового містечка з наміром перетворити його приміщення на навчальні корпуси. Присутніх трохи заскочила її звістка про те, що новий коледж – як структурний підрозділ ЛУБІП - вже зареєстрований та навіть керівника встигли призначити – добре відомого Степана Сюшка, на якого покладають вину за 500 тис. грн. боргу ПФЕКу. Людмила Янковська аргументувала свій вибір тим, що з паном Сюшком їм нормально працюється. Добре, що депутатський корпус вирішив погоджувати кандидатуру директора на одному з наступних засідань. Схоже, керівництво університету було впевнене в позитивному рішенні районної ради, інакше як можна реєструвати навчальний заклад, робити всі погодження, не знаючи, що сесія дасть згоду на передачу військового містечка Передільниці в оперативне управління на 49 років. Чому саме на такий термін і чи не повториться доля Старосамбірського військового містечка, яке було в оперативному управлінні РДА?
Чомусь ніхто з районних обранців не згадав про бажання територіальної громади Трушевицької сільради взяти у власність майно Передільниці. У приватній розмові з Мироном Пацаєм, депутатом із групи «Народна», дізнався, що сільський голова Ігор Косовський не подав комісії з питань комунального майна рішення сесії сільради про бажання самостійно розпоряджатися війсь-ковим містечком, хоча його ухвалили ще влітку і копія тривалий час припадає пилом в шухляді кореспондента «ГП». Василь Борковський, перший заступник голови РДА, висловив думку, що розмір плати за користування майном можна визначати тільки після проведення експертної оцінки будівель, але, як вдалося дізнатися з уст Петра Юрчика, університет за містечко нічого не платитиме, окрім, звісно, 500 тис. грн., які підуть на погашення боргів ПФЕКу.
Безперечним «плюсом» прийнятого в п’ятницю рішення є те, що в Старому Самборі з’явиться навчальний заклад II рівня акредитації, тож наші діти зможуть здобувати освіту на місці, а потім, за бажанням, продовжувати її у Львівському університеті бізнесу і права. Друге – майно Передільниці буде під охороною. Але виникають питання, на які пересічний читач хотів би знати відповідь. Наприклад, чому всі оті каламбури з боргами Прикарпатського фінансово-економічного коледжу, витрачені нерви, час та здоров’я батьків, аби екстреним шляхом шукати, де б то перевести своїх дітей для продовження навчання після закриття освітнього закладу комісією Міносвіти, так легко сходять комусь з рук? Не вдалося дізнатися дотепер, яким чином коледж готував студентів за трьома спеціальностями, а ліцензій на всі не було. Очевидно, що тепер, після п’ятничної сесії, багато хто з полегшенням зітхне, бо всі ці проблеми були «замазані» одним махом.
Василь КУХАР.
